ПРО́ВЕСІНЬ, сені, ж. Те саме, що про́весна. Стояла вже провесінь. Сніг давно станув під ясними променями південного сонця (Смолич, Світанок.., 1953, 540); Доки йшли [делегати] з вокзалу, все капала й капала згори на шапки та на хустки рання полтавська провесінь (Гончар, II 1959, 176).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 131.