ПРОВОДИ́Р, я, рідко ПРОВО́ДА́Р, прово́даря́, ч.
1. Те саме, що провідни́к 1. На містку ждуть проводирі по горах (Н.-Лев., II, 1956, 411); Доля не балувала його.., пустила в світ без проводиря (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 115); Де є камінь такий на шляху, щоб на нього не збили ми ноги? Чи бував нам проводар такий, щоб не вів манівцем, без дороги? (Л. Укр., І, 1951, 291); Сивий кобзар сидів на мурі під одним зазубнем спиною до валів і розпитував у свого проводаря й у других хлоп’ят, що робиться у пригороді й навкруги (Стар., Облога.., 1961, 48); * У порівн. — Начепив [Кабашний] через плече торбу з ласощами, іде по ярмарку, як проводир (Гончар, Таврія, 1952, 129).
2. Те саме, що ватажо́к 1. В боротьбі проти феодально-кріпосницького і національного гніту українське селянство висунуло таких народних проводирів, як Залізняк, Довбуш, Кармелюк та ін. (Тези про 300-річчя возз’єдн.., 1954, 12); Проводирем «буржуйської» армії був довгов’язий Борис Кулик, а нашу армію очолював Ілько Гелик (Чаб., Катюша, 1960, 25); Пісістрат, проводар мужовладний, На колісницю зійшов і, віжки тримаючи міцно, Хльоснув по конях бичем, і вони залюбки полетіли Полем (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 70).
3. перен. Передова людина свого часу, яка користується авторитетом і має вплив на інших; керівник. Вона головний організатор, проводир і радник (Вишня, І, 1956, 26); Вона як вірна тінь пішла за тим, Хто був проводарем «Італії нещасній» (Л. Укр., І, 1951, 175); // Авангард (у 2 знач.). Нехай в нас буяє Добробут і мир! Живе нехай партія — Наш проводир! (Укр.. думи.., 1955, 568).
4. Те саме, що ватажо́к 3. Найстарший цап — проводир стада — мекнув тривожно і скочив убік (Гжицький, Опришки, 1962, 31); Вишикувані гострим кутом, крило в крило, точно відтворюючи кожен рух проводиря, летіли на південь могутні птиці (Собко, Срібний корабель, 1961, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 140.