ПРОВО́ДКА, и, ж.
1. Дія за знач. прово́дити 1, 7.
В середині липня корабель вийде за полярне коло і забезпечуватиме проводку суден (Веч. Київ, 24.V 1957, 1); На підставі всіх зазначених у звіті витрат і підтверджуючих документів обліковець робить по «Прибутково-видатковій книзі комірника» відповідні проводки у видатковій частині (Колг. Укр., 11, 1958, 11).
2. Система проводів (для передач електричного струму). — Та ось бачиш, — показав на дроти хлопець. — Виноград щоразу замикає проводку, і радіо не хоче говорить (Кучер, Голод, 1961, 51); Цілість проводів захованої проводки перевіряють контрольною лампою (Знання.., 8, 1967, 32).
3. спец. Водіння коней ступо́ю для повільного остигання після бігу. Під час проводки вершник править поводами вуздечки (Конярство, 1957, 118).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 143.