ПРОВО́РНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. прово́рний. Вона сама здивувалась, де це взялася в неї жвавість та проворність (Н.-Лев., IV, 1956, 76); Ріпаку завжди подобався Мазур проворністю — він усе робив так, як робив би це Павло, швидко і вправно (Хор., Місто.., 1962, 22); В задній частині двору була ще одна хвіртка, і турок шаснув у неї з проворністю миші (Добр., Очак. розмир, 1965, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 145.