ПРОВІА́НТ, у, ч., заст. Запас продовольства для армії, експедиції і т. ін. — Дамо вам війська в підпомогу, І провіанту на дорогу, І грошеняток з якийсь міх (Котл., І, 1952, 205); На вокзалі були звичайні для такого часу гамір і метушня. Під’їжджали валки з амуніцією, з провіантом, польові кухні (Томч., Жменяки, 1964, 234); 23 травня 1736 року «Тобол» відійшов від Тобольська і взяв курс на північ; за ним ішло кілька дощаників з запасами провіанту (Видатні вітч. географи.., 1954, 30); // розм. Продукти харчування взагалі. Старий Моримуха чомусь не міг приїхати до Дрогобича і передав цілотижневий провіант для сина через якогось сусіда (Фр., IV, 1950, 275); В його довгі вузенькі сани з широкими полозами був впряжений собака, на санях лежав провіант (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 132.