ПРОВІНЦІА́ЛЬЩИНА, и, ж., розм. Те саме, що провінціалі́зм 1. [Геннадій:] За цим письменником — молодість, сила, талант, досвід європейських літератур.. Це не провінціальщина! (Сміл., Черв. троянда, 1955, 95); З появою Шевченка українська література виривалась назавжди з безперспективної провінціальщини, робила діалектичний стрибок у ту нову якість окремої національної літератури, яка ставила її в один ряд з передовими літературами світу (Рад. літ-во, 11, 1967, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 135.