ПРОВІНЦІ́ЙНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що провінціа́льний. В алеї ще тинялися і сиділи на довгих лавах дівчата й хлопці. Між ними, як на бульварі провінційного міста, блукали червоноармійці, табір яких був десь у сосновому бору (Панч, На калин. мості, 1965, 197); Молодше, сповнене політичним шумуванням громадянство безжалісно розтоптувало й ховало його [дідича] провінційні скам’янілі ідеали, хоча й само не могло дійти до будь-якої згоди (Стельмах, І, 1962, 329).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 135.