ПРОВІ́ТРЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. прові́трювати. Нижні льотки [у вуликах] прорізують в обох паралельних стінках, один навпроти другого, для кращого провітрювання (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 51); Захар запропонував зробити тягалку, щоб прискорити доставку розв’язаних на провітрювання після дощу снопів до молотарки (Ле, Право.., 1957, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 137.