ПРОГА́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прога́яти. Вона поспішала надолужити раніше в безділлі прогаяні дні (Ряб., Золототисячник, 1948, 193); Якщо прогаяний на все це час не надолужити, то депо дуже легко може опинитися в прориві (Сенч., Опов., 1959, 153); // у знач. прикм. Розуміли [комсомольці] — кожна прогаяна хвилина може коштувати життя тій, що залишилася одна в обіймах трясовини на дикій лісовій галявині (Донч., II, 1956, 55); Все б наче й нічого, якби не дощ. Карою він став Кіндрату Дорофійовичу за не один прогаяний день ранньою осінню (Логв., Літа.., 1960, 48); // у знач. ім. прога́яне, ного, с. Те, що марно втрачене або пропущене через забарливість. Захар Билина, не вимірявши юнацьких сил, мчить уперед, доганяючи роки, надолужуючи прогаяне (Ле, Право.., 1957, 34); Найнебезпечніше в землеробстві з чимось забаритися. Прогаяне вважай втраченим (Рад. Укр., 3.VII 1961, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 149.