ПРОГОСТЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. Гостювати якийсь час. Цілий день прогостює було (Вовчок, І, 1955, 114); — То й довго прогостює він у вас? — питає цікавий чоловічий голос у жінки (Вас., І, 1959, 321); Недовго прогостював Кузьма Петриченко в Острі, лише три дні (Шиян, Гроза.., 1956, 640).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 156.