ПРОГРАВІЙО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до програвіюва́ти. У Чернігові під час розкопок на території замку знайдено уламки кахоль в культурному шарі XIV-XV ст. Ось — чоловіча постать, програвійована на сирій глині (Нар. тв. та етн., 3, 1968, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 157.