ПРО́ГРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до програ́ти 1-4. Ось уже другий тиждень люди всього села, програні, як худоба, щодня переходять з рук одного пана до рук другого (Баш, На землі.., 1957, 9); Заспокойтесь. Не казіться. Ваша справа програна (Еллан, II, 1958, 222); // у знач. прикм. Раніше, коли бувало полк ще зазнавав поразок, програючи окремі бої, Козаков звинувачував у цьому не когось іншого, а в першу чергу себе, і готовий був сам нести ганьбу за програний бій (Гончар, III, 1959, 432); Олександр Довженко колись писав, що письменникам не пробачаються погані книги, як генералам програні бої (Літ. Укр., 10.IX 1971, 3); // про́грано, безос. присудк. сл. Тарас зрозумів, що бій програно, і почав голосно плакати. Його войовнича маленька душа відчувала, що настав час розпрощатися з незвичайними чудовими іграшками, якими здарувала його доля (Довж., І, 1958, 369); Перша частина концерту близилась до кінця. Було проспівано сопранове соло; програно на фортепіані сонату (Сам., II, 1958, 222).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 158.