ПРОГРЕСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Переходити на вищий ступінь розвитку; іти по шляху прогресу; протилежне регресувати. Але факт! Існує світ, Навіть прогресує… (Воскр., З перцем!, 1957, 195); // Робити успіхи в чому-небудь, удосконалюватися.
2. Поступово зростати, збільшуватися, посилюватися. Ще в дитинстві Леся Українка захворіла на туберкульоз, який з кожним роком прогресував (Іст. укр. літ., І, 1954, 630); У собак сильних типів.. тривале харчове подразнення незмінно викликає значне підвищення кров’яного тиску, яке прогресує під час досліду (Фізіол. ж., VII, 1, 1961, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 160.