ПРОГРІША́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРОГРІШИ́ТИСЯ, шу́ся, ши́шся, док., розм. Те саме, що прогріша́ти. Ти любиш її, хоч вона й прогрішилась (Барв., Опов.., 1902, 344); Зарозумілий я, і старосвітський,.. і мороз наводжу на людей, і господь знає, чим ще прогрішаюсь… такий я! (Коб., III, 1956, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 162.