ПРОГУ́ЛЯНКОВИЙ, а, е. Стос. до прогулянки (у 1 знач.). Не забула [дівчина] й уповільнити до прогулянкового темпу насправді нервову свою ходу (Ле, В снопі.., 1960, 204); // Який служить для прогулянки; признач. для прогулянки. На Україні відкрито багато пунктів прокату човнів. Крім того, прогулянкові човни видають на водно-спортивних базах підприємств, відомств. (Рад. Укр., 16.V 1971, 4); Вздовж берега [Дніпра] йде прогулянкова доріжка шириною в 3,5 метра (Веч. Київ, 2.XII 1967, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 163.