ПРОГУМО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до прогумува́ти; // у знач. прикм. Ад’ютант поклав невеличкий пакунок, загорнутий у прогумований непромокальний мішок, на поличку (Собко, Скеля.., 1961, 63); На прогумованій або суконній тканині, що рухається по конвейєру, утворюються заряди напругою до 15 тисяч вольтів (Знання.., 4, 1971, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 164.