ПРОДА́ЖНИЙ, а, е.
1. Прикм. до про́даж 1. Продажна ціна; // Признач. для продажу. — Але я не казав, що маю грунт на продаж, що в мене грунт продажний, — говорив Семен так же несміливо й нерадо (Март., Тв., 1954, 121).
2. перен. Який продає себе, свої почуття, честь і т. ін. за гроші, плату. Генерали, офіцери, продажні жінки вискакують з машин і падають живі й мертві в багнюку (Довж., І, 1958, 357); // Якого можна купити за гроші, плату. По улиці шукала безголів’я, Повія вешталась одна. Куди приткнути тіло їй продажне, Коли таких цурається весь світ? (Граб., І, 1959, 500).
3. перен. Такий, якого можна підкупити; здатний заради грошей, користі на безчесні вчинки, зраду і т. ін. [Шпіцкопф:] Пане, ви мене ображуєте [ображаєте]. Уважаєте мене за продажного чоловіка (Фр., IX, 1952, 378); [Матвій:] Незаможників, та ще партизанів, не купите. Розумієте? Не продажні (Мик., II, 1957, 352); Навіть з продажних газет було ясно, що не все йде так, як того хочуть гітлерівці (Коз., Гарячі руки, 1960, 195).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 166.