ПРОДЕРЕНЧА́ТИ, чи́ть, док.
1. Видати уривчасті дрижачі звуки. Він.. продеренчав розбитим горшком (Козл., Весн. шум, 1952, 88); В місто прилетів невеликий учбовий дирижабль.. Коли над містом продеренчав його мотор, сотні ентузіастів повітроплавства і авіації помчали на аеродром (Трубл., II, 1950, 78).
2. Деренчати якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 167.