ПРОДЕФІЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., книжн. Док. до дефілюва́ти. З співом «Інтернаціоналу» «Перший курінь червоних козаків» продефілював містом — місто тільки прокидалось (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 631).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 167.