ПРОДОВГА́СТИЙ, а, е. Який має видовжену форму; у якого довжина більша за ширину. Баба Лисавета заходилася розмотувати свій продовгастий вузличок (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 128); Гарний хлопець! Лоб високий, батьківський, брови смоляно-чорні, енергійного прочерку; обличчя продовгасте, чисте, з посвіжілим рум’янцем (Вол., Місячне срібло, 1961, 64); З напівзнесеним дашком, з викругленим продовгастим віконечком, вона самотньо стояла в голих заростях і швидше скидалась на склеп, аніж на капличку (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 170.