ПРО́ДРАНИЙ а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до продра́ти; // у знач. прикм. [Влас:] Аби достатки, то можна не то що поправити хату, а й нову постановити. А доки нема достатків — сидітимеш і в продраній… (Кроп., II, 1958, 286); Людмила Забойська, не ховаючи гидливості, озирнула кімнату і неохоче присіла на кінчик продраного крісла (Панч, На калин. мості, 1965, 166).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 172.