ПРОДРІМА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. неперех. Дрімати (у 1 знач.) якийсь час. Мабуть, і години не продрімав Друзь перед світанком (Шовк., Людина.., 1962, 236); На току пшеницю маю — Поки ніч я продрімаю, Ту пшеницю, царю, ти Геть усю обмолоти (Перв., Казка.., 1958, 43).
2. перех., розм. Дрімаючи, пропустити кого-, що-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 172.