ПРО́ДІЛЬ, я, ч., розм. Те саме, що про́діл1. Він запустив собі бороду й довге волосся на голові, ще й проділив на голові проділь, неначе монастирський послушник (Н.-Лев., VI, 1966, 389); Рівний проділь збоку ділив рідке, рудувате волосся на дві нерівні частини (Коп., Десятикласники, 1938, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 170.