ПРОДІРЯ́ВЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до продіря́вити. Принесли мішені, продірявлені кулями (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 68); Старий розмальований дерев’яний ослін, наскрізь продірявлений шашелем, аж постогнує під вагою доброго десятка чоловіків, які тісно усілись і димлять самокрутками (Логв., Літа.., 1960, 12).
2. у знач. прикм. Який став або який зробили дірявим. У дверцях [тюрми] малі віконця.. забиті бляхою, продірявленою мов дуже рідке решето (Фр., IV, 1950, 485); Ним [очеретом].. можна вшити і продірявлену стріху (Рудь, Гомін.., 1959, 158); // Зношений до дір про одежу, взуття і т. ін.); драний, подертий.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 170.