ПРОДІРЯ́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОДІРЯ́ВИТИ, влю, виш; мн. продіря́влять; док., перех. Робити в чому-небудь дірку, отвір, рану і т. ін. Личинка пильщика спочатку продірявлює листя, а після залишає від нього самі тільки жилки (Шкідн. поля.., 1949, 111); Куля, що продірявила велику шибку вікна, вдарила по люстрі під стелею, засипала дрібним склом підлогу (Д. Бедзик, Підземні громи, 1971, 198); — Що ж тут? Особиста помста чи політична акція? Як би там не було, а могли б Гнатові голову продірявити, і тоді думай, як хочеш (Тют., Вир, 1964, 189); // Зношувати до дір (одежу, взуття і т. ін.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 170.