ПРОЖИВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. прожива́ти 3. 1861 року одвезено його [Т. Г. Шевченка] тіло у Київ, а звідти на ту Чернечу могилу коло Канева, що він купив собі для проживання (Мирний, V, 1955, 313); Галя рушила на вулицю Бєлінського. На розі Бєлінського та Купального провулка.. була визначена їй квартира для тимчасового проживання (Смолич, V, 1959, 117); Посадник призначив двори для проживання Дмитрійових дружинників (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 194).
2. рідко. Те саме, що життя́ 1. [Коновалиха:] Подивлюся я на людське проживання та й обіллюся слізоньками… (Кроп., І, 1958, 148).
Вид на прожива́ння див. вид1; Мі́сце прожива́ння — місце, пункт, де хто-небудь живе, проживає. Стать, вік, сімейний стан, професія, місце проживання, пора року і т. д., якими звичайно характеризують масові явища суспільного життя, не є причинами або силами у фізичному розумінні (Вибр. праці М. В. Птухи, 1971, 30); Посилилася лекційна пропаганда за місцем проживання трудящих. В її організації дедалі активнішу участь беруть Ради, профспілки, комсомол (Ком. Укр. , 5, 1968, 51); По́свідка на прожива́ння див. по́свідка.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 179.