ПРОЗАЇ́ЧНО. Присл. до прозаї́чний 2. Ти тверезо, аж прозаїчно доводила, що в наші часи мусить бути «поділ праці» у всьому (Л. Укр., III, 1952, 684); Присяглася [школярка] щиро Учитись на «відмінно»… Слово це Ніяк не прозаїчно продзвеніло, — І ми малій ораторці плескали Від серця щирого… (Рильський, III, 1961, 107); Вся ця комедія закінчилась на березі Тисмениці. І досить прозаїчно (Кол., Терен.., 1959, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 182.