ПРОЗО́РИСТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що прозо́рий 1. А чудо йде… ромен болотяний Досяг межі хисткої оболоні — І сріблом скрізь розсипавсь цвіт рясний На синьому прозористому лоні, Мов зіроньки небесні ті (Стар., Поет. тв., 1958, 201).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 185.