ПРОЙМА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРОЙНЯ́ТИСЯ, пройму́ся, про́ймешся, док.
1. Сповнюватися, перейматися вірою в що-небудь, якимсь почуттям, настроєм і т. ін. Вся велич того, що робиться на його Батьківщині, звідси, збоку, самому Хомі ставала наче зрозумілішою і видимішою,.. і, проймаючись гордістю патріота, він волів би говорити пишними великими словами (Гончар, III, 1959, 220); Народи світу, які зазнали на собі жорстокий національно-колоніальний гніт з боку імперіалістичних держав, дедалі більше проймалися почуттям гарячої симпатії й поваги до Радянської держави (Ком. Укр., 11, 1957, 72); Проймали вони [пророки] тебе своїм огненним словом, та не пройнявся ти їх святою вірою (Мирний, IV, 1955, 324); Напівсирота, замкнутий і мовчазний, юнак.. пройнявся до Бачури синовньою любов’ю (Чаб., Тече вода.., 1961, 178); // Схвильовано сприймати що-небудь, захоплюватися чимсь. Зоня розповідала різні смутні пригоди з своїх дитячих літ, Юзя до сліз проймалася ними (Л. Укр., III, 1952, 656); Дізнавшись про те, що квартира вже є, Варя Кочубей пройнялася невтомною діяльністю (Ткач, Плем’я.., 1961, 170); // у сполуч. із сл. думка. Ставати твердо переконаним у чому-небудь. Ясногорська стрепенулась.. І враз пройнялась думкою, що на луках їй сказано було неправду (Гончар, III, 1959, 186); Обидва полонені, хоч і не бачили один одного, але пройнялись єдиною думкою — не допустити шхуну до пароплава (Трубл., Шхуна.., 1940, 271); // Набувати певного виразу (звичайно про обличчя, очі). Враз благообразне обличчя Маркевича пройнялося якоюсь урочистістю, очі глянули глибоко (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 283).
◊ Душа́ пройма́ється (пройма́лася, пройняла́ся і т. ін.); Се́рце пройма́ється (пройма́лося, пройняло́ся і т. ін.) чим: а) про глибоке враження, зворушення. Бачив він [Т. Шевченко].., як його рідні брати та сестри конали на панщині в неволі… Великим жалем та болем проймалося його гаряче серце (Мирний, V, 1955, 312); б) про сильне, але неприємне відчуття, почуття. Холодом проймалася душа дівоча, серце краялось від болю й жалощів (Шиян, Гроза.., 1956, 618); «Хто він?» шпигає глуха думка в Джавадова. Серце враз проймається колючим холодом (Донч., II, 1956, 86).
2. Піддаватися дії чогось, насичуватися, сповнюватися чим-небудь. В печі вже доходили млинці, наскрізь проймаючись запашною конопляною олією… (Іщук, Вер-бівчани, 1961, 218); Шляхом на цілий кілометр витягнулась танкова колона. Оглушливо скреготали гусениці, повітря пройнялося чадом..; бойові екіпажі сиділи при відкритих люках (Гончар, III, 1959, 174).
3. перен. Сповнюватися чимось, набуваючи певного внутрішнього змісту. Художник малював святкового плаката в жорстокий час війни до дня Жовтневих свят. Далеко на фронтах в ту мить ревли гармати, і подихом війни проймався цей плакат (Забіла, Поезії, 1963, 41); // Знаходити вираження в чомусь. Наочно-дійове мислення дитини з найранішого віку проймається мовою, яку вона чує від дорослих і яку сама поступово опановує (Рад. психол. наука.., 1958, 181).
4. тільки недок. Пас. до пройма́ти 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 193.