ПРОКВА́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОКВА́СИТИ, а́шу, а́сиш, док., перех.
1. Піддавати бродінню, окислювати що-небудь поживне; квасити.
◊ Проква́сити ду́шу — задовольнити потребу у квашеному; поїсти чогось кислого. — Оце вам м’яка паляниця,.. а це і ягідок привезла, — може схочете проквасити душу (Мирний, І, 1954, 167).
2. тільки док. Квасити якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 196.