ПРОКВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОКВІ́ТНУТИ, ну, неш, док., розм. Те саме, що процвіта́ти. Міцні дуби стоять, не шумлять і не шелестять, а поміж ними проквітають калинові кущі, проквітає рожа (Вовчок, І, 1955, 350); Всьому давала лад Уляна, і тільки дякуючи їй проквітало домашнє господарство (Тют., Вир, 1964, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 197.