ПРОКЛАМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Повідомляти про щось, звертаючись до кого-небудь з викладом якихось положень, думок тощо. Леметр прокламує повне банкротство критики — звісно, такої, як він сам розуміє її (Фр., XVI, 1955, 254); Тільки що яку падлюку Прокламує [цариця] за найбільшу, Соломон одпише зараз: «Любко, я ще більшу знаю!» (Л. Укр., IV, 1954, 192).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 201.