ПРОКОРЕКТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Док. до коректува́ти.
2. також без додатка. Коректувати якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 206.