ПРОКРЕ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОКРЕ́СЛИТИ, лю, лиш, док.
1. перех. Проводити риси, лінії на чому-небудь; // Залишати слід на чомусь, рухаючись. Повільно оберталась стріла, прокреслюючи в чистому небі чітку лінію (Донч., V, 1957, 558); У небі звилася ракета. Вона прокреслила зелену рису у глибині хмар і зникла (Собко, Шлях.., 1948, 236).
2. перех., перен., рідко. Своїми обрисами позначати що-небудь. Дорога зміїться понад Тисою, що чорними водами прокреслює контур державного кордону (Літ. Укр., 4.IV 1969, 1); Над майданом повисла хмара, звивисто прокресливши дорогу, куди пішло військо (Кочура, Зол. грамота, 1960, 276).
3. тільки док., перех. і неперех. Креслити якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 208.