ПРОКУЛЬТИВУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. Док. до культивува́ти 1. Це на чистих колгоспних парах [росте пшениця], що їх тричі з минулої весни прокультивували по глибоко злущеній стерні (Крот., Сини.., 1948, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 210.