ПРОКУРО́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до прокуро́р. Дехто дивувався, як це йому вдалося так довго бездоганно працювати на прокурорських посадах (Собко, Справа.., 1959, 10); Слухаючи його висновків,.. присяжні мали час до грунту проклясти його прокурорську ревність (Фр., VI, 1951, 277); // Власт. прокурору. Кульницький різко обернувся до Свирида Яковлевича, зміряв його войовничими очима і холодним прокурорським тоном запитав: — Товаришу Мірошниченко, чого ви запізнилися? (Стельмах, II, 1962, 140).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 211.