ПРОЛАВІ́РУВАТИ, ую, уєш, док.
1. Док. до лаві́рувати. Непокоїть мене те, що є сила-силенна небезпек і підводного каміння, серед якого треба пролавірувати (Еллан, II, 1958, 202).
2. Лавірувати якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 211.