ПРОЛА́ЗА, и, ч. і ж., розм. Пронозлива, хитра, спритна людина; пройдисвіт, ловкач. Розвелися пролази серед молодих мужиків. Кожен норовить розумніше батька стати (Горд., Чужу ниву.., 1947, 6); Дарма, що він за свої кревні купив коні. Знайдуть їх якісь пролази у нього, і не оберешся лиха та поговорів (Стельмах, І, 1962, 498).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 211.