ПРО́ЛИЗ, у, ч., розм., рідко. Те саме, що про́лизень. Став [О. Гервасій] пригадувать молоді літа, як і він бувало на конику виграє за зайцями та за вовками. Аж зирк, — заєць у пролизі чмиха (Свидн., Люборацькі, 1955, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 216.