ПРО́ЛИЗЕНЬ, зня, ч., розм. Промите течією місце в льоду (звичайно на річці). Дніпро ще перекритий кригою. Сивіє, широкий, могутній… Лише де-не-де темніють між берегами молоді перші пролизні (Гончар, Новели, 1954, 155); Крига була крихка, набучавіла водою, вся в пролизнях і в дірках (Вітч., 9, 1970, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 216.