ПРОЛИ́СИНА, и, ж., розм. Те саме, що ли́сина. Він підвівся, заходив по кабінету.. Ретельно зачесаний чубок роз’їхався в боки, і з-під нього виглянула пролисина (Мушк., День.., 1967, 117); Була [Зоя] сама-самісінька серед похмурого, з білястими пролисинами ковили безмежного степу (Хор., Незакінч. політ, 1960, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 216.