ПРОЛЬО́ТКА, и, ж. Легкий чотириколісний екіпаж на два місця з відкритим верхом. Вони пішли пішки, а професор урочисто їхав попереду на прольотці (Ю. Янов., II, 1954, 96); Коло ганку, почувши хазяїна, весело заіржав Шторм, рвонув з копита, і бригадирова прольотка вітром полетіла на ферму (Кучер, Трудна любов, 1960, 534).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 221.