Що oзначає слово - "пролягати"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ПРОЛЯГА́ТИ, а́є, недок., ПРОЛЯГТИ́, я́же; мин. ч. пролі́г, лягла́, ло́; док.

1. Проходити в якому-небудь напрямку, тягтися, простягатися десь, повз когось, щось тощо (про дорогу, стежку, канаву і т. ін.). Серед забутого місця пролягала широка дорога аж на гору. Грабарі зрівняли її, розгладили (Мирний, IV, 1955, 159); Де пролягали в давнину печери, яри між круч перетинали путь, — там траси йдуть, там зеленіють сквери і ескалатори в метро ведуть (Тер., Серце.., 1962, 59); Вона [дорога] пролягла поміж двома рядами будівель, схожа була на величезну канаву і була повна пітьми (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 432); Данилко гукнув на коней, ті натягли посторонки, врізався плуг у землю, і пролягла перша незаможницька борозна по колишній глитайській ниві (Цюпа, Три явори, 1958, 32); * Образно. Може, пісня проляже, мов кладка Від жорстоких до радісних літ. Передайте, щасливі нащадки, Тим степам мій синовній привіт! (Мас., Сорок.., 1957, 303); // перен. Бути між ким-, чим-небудь, розділяючи, роз’єднуючи когось, щось. Гляньмо й на те: між снігами зими та огнем пролягає Певна границя і певне віддалення їх розлучає (Зеров, Вибр., 1966, 173); Холодна, страшна далечінь пролягла поміж нами (Гончар, III, 1959, 184); З жахом відчула [Устина], як невидима страшна межа пролягла між нею і лісовиками (Стельмах, І, 1962, 356).

2. З’являтися, виникати, утворюватися (про зморшки). Людина, яка вмерла фізично, але живе в пам’яті, схожа на статуювона не старіє. Ти сам старієш, а вона ні. У тебе на обличчі пролягають зморшки, твої рухи стають повільнішими, очі втрачають блиск, а вона світить тобі, мов сонце (Чаб., Тече вода.., 1961, 16); Видно, якась нерозв’язана дума залягла важким тягарем у його голові, бо на високому чолі не по літах глибокі пролягли зморшки (Збан., Сеспель, 1961, 49).

3. Спрямовуватися куди-небудь. Скінчились матроські мандрівні дороги, І курс пролягає на схід. Додому, додому! (Бичко, Сійся.., 1959, 251); Ще задовго до Вед-медівки і Штукаренко, і Шумаков розуміли, куди пролягає головний напрямок наступу їхньої дивізії (Голов., Тополя…, 1965, 57).

4. безос. Минати (про час). За Байдою пролягло піввіку (Ле, Україна, 1940, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 220.