ПРОЛІ́Т1, льо́ту, ч.
1. Дія за знач. пролеті́ти, проліта́ти 1, 3. Після прольоту Місяця станція [«Зонд-3»] продовжує свій рух по геліоцентричній орбіті, віддаляючись від Землі і Сонця (Рад. Укр., 15.VIII 1965, 1).
2. Шлях, яким летять у вирій птахи. Столітні дуби біля школи, Машини, укриті гіллям, Далекого неба приполи, Одкритий проліт журавлям… Ніколи, Куземин, ніколи, Все те не забудеться нам (Перв., І, 1958, 415).
ПРОЛІ́Т2, льо́ту, ч.
1. Те саме, що прогі́н 4. Конструкція даху, особливо в житлових будівлях, дуже проста: при невеликому прольоті в 5-6 метрів система висячих крокв складалася з кроквяних ніг і бантини (Дерев. зодч. Укр., 1949, 63); В бокових прольотах майстерні знаходяться відділи ремонту моторів, апаратури і дрібних сільськогосподарських машин (Архіт. і буд., 2, 1955, 12); Євген Леонідович замріяно ходив просторими прольотами нового цеху, сповненого знайомою музикою верстатного шуму (Роб. газ., 22.І 1966, 1); Селянин випустив з рук клунок, а сам заточився і впав на першім прольоті дерев’яного мосту (Ле, Клен. лист, 1960, 239).
2. розм. Відстань між залізничними зупинками; перегін. До ночі ждати треба, бо вдень «зайцем» і прольоту не проїдеш (Головко, І, 1957, 171).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 217.