ПРОМ’Я́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пром’я́ти. Чекав [вершник], доки візок дозорця з кошиком риби та з рибалками виїхав на пром’яті в траві колії від річки (Ле, Наливайко, 1957, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 239.