ПРОМАНДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. перех. Проїхати, пройти певну відстань, мандруючи. Стежка вела лугом, залитим весняними водами, частину дороги треба було промандрувати в човні (Дмит., Наречена, 1959, 152).
2. неперех. Мандрувати (у 1, 3 знач.) якийсь час. Андерсен поглянув на сусідів. Справді, паличка сама стільки промандрувала, стільки людей тримало її в руках, і їх об’єднувало всіх одне почуття, зворушене його казками (Ів., Таємниця, 1959, 210).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 222.