ПРОМАРУ́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док., розм. Марудитися якийсь час. В стельмашні він поставив її [гармату] на дерев’яний хід, а ковалі довго промарудились біля замка, в якому не було ролика, що відтягує ударний механізм, потім до замка уміло приклепали чималу залізяку (Стельмах, II, 1962, 191); Копистка зостався в конторі сам і «героїчно» промарудився без малого годину (Грим., Незакінч. роман, 1962, 35); Добрих три-чотири години промарудилася там [у бібліотеці] Сахно серед книжок і викладок, аж поки вправний лакей покликав її обідати (Смолич, І, 1958, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 222.