ПРОМАХА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. Махати (у 1 знач.) якийсь час.
2. розм. Пройти, пробігти, проїхати певну відстань. Не вспів ще й десять кроків промахати, аж за плечима знов ми: «Ха, ха, ха!» (Фр., XIII, 1954, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 223.