ПРОМА́ЩЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до промасти́ти. Розцвічувати промащену клеєм художню композицію міріадами скляних піщинок — кропітке, але улюблене заняття Зої Костянтинівни (Веч. Київ, 7.Х 1958, 4); Йдучи на роботу, Гнат одягає парусинову спецівку, наскрізь промащену мастилами, тверду як деревина (Чорн., Визвол. земля, 1950, 16).
2. у знач. прикм. Просочений маслом, жиром, клеєм і т. ін. Був час, коли води в ріках пахнуть палим листом, коли трави стають прозорими, як промащений папір (Загреб., Європа 45, 1959, 280).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 224.