ПРОМЕ́ТЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до промести́. Ворота були розчинені навстіж, а стежка од воріт до порога добре прометена (Л. Янов., І, 1959, 316); І тоді.. сніг був, як тепер, і доріжка була прометена в ньому (Томч., Закарп. опов., 1953, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 227.